Інтернет-архів, неприбуткова цифрова бібліотека в Сан-Франциско, перетворився на одну з найважливіших культурних інституцій сучасності. Те, що почалося в 1996 році як смілива спроба архівувати Всесвітню павутину, перетворилося на величезну бібліотеку книг, музичних записів і телевізійних шоу, оцифрованих і доступних онлайн, з місією забезпечити «універсальний доступ до всіх знань».
Зараз триває вирішальна стадія судового процесу проти Інтернет-архіву за позовом про порушення авторських прав, поданим чотирма найбільшими у світі комерційними видавництвами, які намагаються закрити основні програми архіву з початку пандемії.
Частино Інтернет-архіву також є Wayback Machine – сервіс, який архівує мільярди вебсторінок з усього світу. Інші його, менш відомі колекції включають 41 мільйон оцифрованих книг і текстів. Інтернет-архів використовує практику, відому як «контрольоване цифрове позичання», коли бібліотека володіє книгою, оцифровує її та позичає фізичну книгу або її цифрову копію одному користувачеві за раз.
Попри величезні бібліотечні колекції, які задовольняють потреби мільйонів людей, 4 провідні видавництва – Hachette Book Group, HarperCollins Publishers, John Wiley & Sons Inc. та Penguin Random House – стверджують, що Інтернет-архів не є справжньою бібліотекою.
У своєму позові видавництва стверджують, що Інтернет-архів «серйозно вводить в оману громадськість і зухвало привласнює репутацію, якою користуються бібліотеки і яку вони законно заслужили». На їхню думку, «зусилля архіву позиціювати себе як бібліотеку» є частиною схеми «шахрайського введення в оману» людей, обходу закону про авторське право та обмеження прибутку, який видавці можуть отримати з ринку електронних книг. Вони називають Інтернет-архів «піратським сайтом», а його бізнес-модель «паразитуючою і незаконною», і характеризують контрольовану цифрову позику як «вигадану парадигму, яка знаходиться далеко за межами закону про авторське право».
Інтернет-архів, своєю чергою, стверджує, що практика контрольованого цифрового абонемента (КЦА) є добросовісним використанням, відповідно до закону про авторське право, і стверджує, що «бібліотеки практикують КЦА в тій чи іншій формі вже понад десять років, і сьогодні сотні бібліотек використовують її для видачі книг в електронному вигляді».
У цьому позові видавці намагаються переосмислити визначення Інтернет-архіву на своїх умовах і, таким чином відмовити йому в можливості використовувати ті ж правові інструменти, які використовують тисячі інших бібліотек для надання матеріалів на тимчасове користування і поширення серед користувачів.
Зі свого боку група нинішніх і колишніх університетських бібліотекарів відповідають, що «це єдина у своєму роді незалежна дослідницька бібліотека, яка поділяє ключові цінності всіх бібліотек: збереження, доступ, конфіденційність, інтелектуальну свободу, розмаїття, навчання впродовж життя та суспільне благо». І головний аргумент:
«Інтернет-архів виконує місію бібліотеки в такий спосіб, про який ми могли лише мріяти кілька десятиліть тому».
Джерело: www.mezha.media