Пропонуємо вашій увазі переклад статті Джареда Ньюмана про Obsidian, програму для створення нотаток, яка попри нетиповий підхід для таких продуктів, змогла отримати широку популярність.
Кілька років тому Нік Майло використовував для нотаток папку, повну звичайних текстових файлів, коли він дізнався про Obsidian.
Додаток щойно вийшов у бета-версію, і про нього багато говорили на форумі, присвяченому продуктивності, який Майло полюбляв відвідувати. Obsidian надавав текстовим файлам структуру, що нагадувала більш популярні застосунки, такі як Notion та Evernote, і йому не знадобилося багато часу, щоб підсісти на цю програму.
«Я одразу зрозумів, що вони зламали код», – каже він.
Відтоді Майло став одним із найвідданіших користувачів Obsidian, має популярний канал на YouTube та електронний курс, який пояснює не лише як користуватися Obsidian, але й навіщо. (Популярний коментар до його першого відео: «Це не було розповіддю про продукт. Це була керована медитація»).
Він не єдиний, хто прозрів: За оцінками Obsidian, у нього мільйон користувачів, а канал Discord налічує понад 110 000 підписників, які використовують додаток для всього — від управління завданнями та закладок до організації своїх щоденних думок. На Reddit Obsidian входить у топ-5% спільнот з 94 600 учасниками. Усе це відбулося без жодної підтримки венчурного капіталу чи зовнішніх інвестицій.
Успіх Obsidian є ще більш дивовижним, якщо врахувати, що програма не є особливо привабливою для нетехнічних користувачів. У той час як такі застосунки, як Notion, зберігають усі ваші нотатки у хмарі, щоб ви могли миттєво отримати до них доступ з будь-якого місця, Obsidian надає користувачам папку з файлами та дозволяє їм самим керувати нею. Використання Obsidian також вимагає певного знайомства з Markdown – мовою форматування тексту зі своїм унікальним синтаксисом — і покладається на сторонні плагіни для функцій, які є основними в інших інструментах для створення нотаток.
Але ця зарозумілість також є частиною його привабливості: після того, як ви полюбите Obsidian, важко уявити, що ви будете користуватися чимось іншим.
Розбудова низового рівня
Еріка Сюй та Шида Лі почали працювати над Obsidian у 2020 році під час карантину, спричиненого пандемією. Двоє інженерів познайомилися в Університеті Ватерлоо, а раніше розробили додаток для управління завданнями під назвою Dynalist.
В інтерв’ю Ness Labs Сюй сказала, що вона «чухала особисту сверблячку», намагаючись створити для себе персональну вікі. Інші інструменти, такі як MediaWiki та TiddlyWiki, ніколи не підходили, а в додатках для нотаток завжди була якась одна функція, яка була недоступна або працювала не зовсім так, як передбачалося.
Кивнувши на розширювані редактори коду, вона придумала ідею системи плагінів, яку Obsidian використовує навіть для своїх основних функцій. Це дозволяє користувачам замінювати на сторонні альтернативи такі елементи, як підрахунок кількості слів у записах, або навіть додавати нові функції, такі як дошки канбан і малювання у вільній формі.
Потім Сюй і Лі звернулися до Discord, щоб розповсюдити ранні бета-версії та запустити систему плагінів. У розмові з Робертом Хейсфілдом Лі сказав, що він спирався на свій минулий досвід модератора ігрової спільноти, щоб створити спільноту Obsidian як гостинний простір, в якому модери виступають як рольові моделі.
Елеонора Конік, авторка фентезі, яка допомагає модерувати Obsidian Discord і створює популярний інформаційний бюлетень про оновлення та плагіни Obsidian, каже, що результат нагадує програму наставництва для JavaScript-програмістів-початківців. Особливо в перші дні розробники витрачали багато часу не лише на те, щоб плагіни працювали належним чином, але й на те, щоб люди вчилися разом з ними.
Коли для Obsidian настав час розширювати команду, Сюй і Лі найняли людей зсередини. На посаду генерального директора вони запросили Стефана Анго. Він був співзасновником і продав стартап Lumi, що займався пакуванням, та розробив тему Minimal для Obsidian і допоміг з випуском версії 1.0 минулого року. Сюй і Лі також найняли кількох інших розробників плагінів як інженерів.
«Вони повільно розширювали команду, але робили це залучаючи користувачів, що дає їм більший мультиплікатор сили, тому що люди, яких вони наймають, дійсно знають спільноту», – каже Конік.
Зробити його своїм
Висхідна природа Obsidian також відображена в самій програмі. Майло каже, що його привабило в Obsidian те, що він не є директивним щодо організації. На додаток до традиційної структури папок, користувачі можуть переглядати графік, який показує всі зв’язки між їхніми нотатками. Вони також можуть використовувати розділ «Закладки» для впорядкування нотаток незалежно від їхньої файлової системи. Ще одна нещодавня функція під назвою «Полотно» дозволяє користувачам розміщувати нотатки на дошці для нотаток разом із коментарями, зображеннями та вбудованими вебсторінками.
«В Obsidian ви все ще можете мати папки, ви можете робити все традиційно, але програма заохочує розкутість, більше висхідну хаотичну енергію, де ви можете пов’язувати речі, навіть якщо ви не знаєте, до чого це призведе», – каже Майло.
Підхід Obsidian також привів до несподіваних навернень.
Джон Вурхіс, головний редактор MacStories, почав використовувати Obsidian кілька років тому після того, як його привабила локальна файлова структура, і відтоді він та засновник MacStories Федеріко Вітіччі багато писали про свої налаштування в Obsidian.
Obsidian є певною мірою протилежністю квінтесенції MacStories – сайт часто висвітлює програми, розроблені виключно для платформ Apple, тоді як Obsidian побудований на вебтехнології Electron – але Вурхіс каже, що це його улюблений інструмент для написання текстів, незважаючи ні на що. Він та Вітіччі навіть замовили кілька спеціальних плагінів для своїх робочих процесів у Macstories.
«Якими б не були ваші потреби в написанні текстів, напевно знайдеться плагін, який їх задовольнить», – каже він.
Залишаючись невеликими
Близько місяця тому Анго вийшов у соціальні мережі, щоб накреслити деякі лінії на піску щодо майбутнього Obsidian. На сторінках X і Mastodon він заявив, що Obsidian не планує розширюватися більше, ніж на десяток співробітників, і ніколи не залучатиме венчурний капітал.
Анго чітко усвідомлює обмеження такого підходу. Це означає, що Obsidian не може розробляти нові функції так само швидко, як інші додатки, і не може гнатися за зростанням, пропонуючи свої платні послуги нижче собівартості. Але самообмеження, за його словами, є способом підтримати цінності компанії. (Анго також написав пристрасну статтю на захист комп’ютерного файлу в той час, коли хмарні додатки все більше відходять від цієї ідеї).
«Ми хочемо побудувати Obsidian як команду з пласкою ієрархією і невеликою кількістю зустрічей», — пише Анго. «Ми хочемо, щоб кожен був учасником і мав високий рівень майстерності та цілеспрямованості. Ми хочемо, щоб файли, які наші користувачі створюють в Obsidian, були довговічними, а не прив’язаними до пропрієтарних платформ».
Зберігаючи невелику команду та відмовляючись від зовнішніх інвестицій, Obsidian уникає стимулів, які можуть збити компанію зі шляху.
«Нам пощастило, що ми будуємо Obsidian в той час, коли можна створити складний, багатоплатформовий додаток з мільйонами користувачів, залишаючись при цьому дуже маленькою командою», – каже Анго. «Ми хочемо з’ясувати, як далеко ми можемо зайти в цьому експерименті».
Перешкоди попереду
Obsidian не збирає дані про використання, тому не знає, скільки саме людей користується програмою. Виходячи з кількості завантажень зі своєї сторінки на GitHub, Анго підрахував, що Obsidian має приблизно 1 мільйон користувачів. Для порівняння, у 2021 році Notion зміг похвалитися 20 мільйонами користувачів (хоча відтоді компанія не оновлювала цю цифру).
Навіть найвідданіші користувачі Obsidian не очікують, що він зможе конкурувати з Notion та іншими нотатниками-джаггернаутами. Вони бачать в Obsidian іншу аудиторію з іншими цінностями.
«Люди, які сидять і створюють неймовірно гнучкий, але дещо складний у використанні, не одразу інтуїтивно зрозумілий і красивий Obsidian, – це не ті люди, які створюють бази даних Notion», – каже Конік.
З усім тим, навіть в Obsidian є бажання зробити додаток трохи менш таким, що відлякує. Програмне забезпечення покращилося в цьому плані, особливо завдяки тому, що наприкінці 2021 року синтаксис Markdown було вилучено з основного редактора (на користь режиму «Живого перегляду»), але очікується, що користувачі все одно будуть знати Markdown для форматування. Деякі зручності з інших сучасних редакторів нотаток (наприклад, зручне спливаюче меню форматування в Notion) відсутні.
Це одна з причин, чому Жан-П’єр Цен почав створювати Make.md близько року тому. Це амбітний плагін, який намагається згладити деякі шорсткості Obsidian, наприклад, додаючи спливаюче меню форматування для виділеного тексту, а його функція Folder Note схожа на систему розгалуження підсторінок у Notion.
«Я просто хочу, щоб більше людей могли користуватися Obsidian», – каже Цен.
Такі заяви можуть здатися не суперечливими, але в спільноті Obsidian існує пересторога щодо інструментів, які надто сильно відхиляються від основної файлової структури Markdown. Цен називає це «максималізмом Markdown» і каже, що іноді це може приносити шкоду.
«Я не хочу казати, що це заважає початку роботи з Obsidian», але іноді людям, які тільки но приєднуються, здається, що це саме так», – каже він.
Проте Нік Майло, який дещо скептично ставиться до амбітних плагінів, таких як Make.md, каже, що хотів би бачити, як Obsidian поглинає функціональність більшої кількості плагінів і перетворює їх на основні функції. І навіть Obsidian визнає, що крива навчання могла б бути м’якшою.
«Наша мета для Obsidian – продовжувати робити додаток ще більш доступним для нових користувачів, зберігаючи при цьому нескінченний рівень глибини, який можна досліджувати за допомогою розширених функцій і плагінів», – каже Анго.
Існує також питання заробітку. Obsidian є безплатним для особистого користування, і хоча він просить $50 за користувача на рік для команд з двох і більше осіб, він не має можливості забезпечити дотримання своїх ліцензійних правил, оскільки не відстежує користувачів. (Приватні особи також можуть підтримати проєкт, зробивши одноразовий внесок у розмірі $25, що також відкриває доступ до бета-версій).
Окрім самого програмного забезпечення, Obsidian пропонує кілька платних послуг, кожна з яких коштує $10 на місяць або $96 на рік: Sync пропонує наскрізне зашифроване сховище, а Publish дозволяє користувачам публікувати свої нотатки в інтернеті.
Водночас Obsidian дозволяє користувачам безплатно або дешево створювати власні альтернативи. Наприклад, ви можете використовувати власну систему синхронізації файлів замість Obsidian, а швидкий пошук у магазині плагінів Obsidian відкриває безліч варіантів для публікації нотаток в інтернеті. Навіть найпалкіші користувачі Obsidian відзначають, що це не екосистема, орієнтована на заробіток.
«Майже завжди можна знайти щось безплатно, тому що когось злить, що хтось бере гроші за те, що він вважає тривіально простим», – каже Коник.
Але, можливо, це й добре. Низькі накладні витрати Obsidian та амбівалентне ставлення до зростання дозволяє витримувати ці обмеження щодо заробітку, а ідея, що користувачі Obsidian можуть конкурувати на певному рівні з платними пропозиціями компанії, є однією з причин, чому люди люблять додаток. Це відмова від того, як має працювати сучасне програмне забезпечення, і вона повільно набирає обертів.
«Чому я платитиму хмарному сервісу, якщо він працює повільніше? Тільки тому, що він має красивий інтерфейс?» – каже Майло. «Існує величезна мовчазна більшість людей, які мають подібні настрої».
Джерело: www.mezha.media