З 20 травня по 2 червня 2015 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів опитування громадської думки дорослого населення України. Методом особистого інтерв’ю опитано 2022 респондента віком від 18 років, що мешкають у всіх областях України, окрім автономної республіки Крим. У Луганській області опитування проводилися тільки на територіях, що контролюється Україною, у Донецькій області дослідження проводилося і на територіях, що контролюються і на територіях, що не контролюються Україною. Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0.95 і за дизайн-ефекту 1.5) не перевищує: 3.3% для показників близьких до 50%, 2,8% — для показників близьких до 25%, 2,0% — для показників близьких до 10%, 1,4% — для показників близьких до 5%. Станом на травень 2015 року стаціонарним телефонним зв’язком користувалося 38% дорослого населення, у той час коли частка користувачів мобільного зв’язку досягла 89%, серед яких у 57% є тільки особистий мобільний телефон, а 31% є власниками одночасно і мобільного і домашнього телефонів. Тільки домашній телефон є у 7% населення і жодного телефону немає у кожного двадцятого опитаного (5%). Протягом двох останніх років в Україні користування мобільним зв’язком майже не змінюється, очевидно, ринок досяг насичення, але кількість користувачів стаціонарних домашніх телефонів скоротилась ще на 5%. Вибір типу зв’язку залежить від інфраструктурної доступності і особистих вподобань і можливостей. Так склалося, що сільське населення має значно менше можливостей підключення до стаціонарного зв’язку. Але і в регіональному розрізі присутні деякі інфраструктурні диспропорції. Так, серед міського населення Центрального регіону стаціонарний телефон мають 56%, у Західному — 48%, Південному — 39%, а у Східному — лише 32%. Хоча користування мобільним зв’язком серед міського населення усіх регіонів майже однаково високе (88-92%). Щодо особистих характеристик, які впливають на вибір того чи іншого виду телефону, то цей вибір найбільше залежить від віку, фінансового становища та рівня освіти респондентів. Найактивнішими користувачами мобільного зв’язку є молодь: у віковій групі до 35 років майже усі мають мобільний телефон і лише чверть — стаціонарний. Найменше користувачів мобільними серед людей у віці понад 65 років, але й там користування мобільнім зв’язком досягло і навіть дещо перевищило рівень використання стаціонарного зв’язку. Чим вище рівень освіти респондентів, тим більше серед них людей з яким-небудь телефоном, а у респондентів з більш низьким рівнем освіти найбільша частка тих, хто взагалі не має жодного телефону (29%). Серед тих, кому грошей не вистачає навіть на їжу, кожен десятий взагалі не має жодного телефону (два роки тому таких було 19.4%), а 57,8% мають тільки мобільний телефон (у 2013 було 46,1%). У міру поліпшення фінансового становища збільшується використання всіх видів телефонного зв’язку. Людей взагалі без телефону серед найбільш забезпечених немає. Загалом, аналізуючи динаміку (див. графік) можна сказати, що якщо і була конкурентна боротьба між стаціонарним та мобільним зв’язком, то вона завершилася протягом 2006-2008 років і зараз мобільний зв’язок є безперечним лідером, подальше поширення якого стримують тільки вікові та поселенські обмеження. Переважна більшість (83%) користувачів мобільного зв’язку має лише один активній мобільний номер, два номери мають 16%, три номери — 1%. Найчастіше поєднують використання основних мобільних операторів: МТС+Київстар 6% серед тих користувачів мобільного зв’язку, хто погодився назвати оператора, МТС+life:) — 5%, Київстар+life:) — 2%, або навіть усіх трьох МТС+Київстар+life:) — 1%. Цікаво, але якщо використовується декілька мобільних номерів, вони не завжди належать різним операторам зв’язку. Так приблизно по 1% користувачів мобільними мають по дві активні картки Київстар або МТС. Дев’ять з десяти користувачів мобільним зв’язком використовують один особистий мобільний телефонний пристрій, 9% мають два, 1% мають три телефони. Серед тих, хто має декілька активних мобільних телефонних номерів, половина використовує телефони с з двома SIM-картками. Дещо більше схильні мати декілька телефонних номерів і пристроїв дівчата до 25 років і чоловіки 35-44 років. В Україні ще не дуже поширеною є практика колективного користування мобільним телефоном у родині (mobile only households) на відміну від інших країн (наприклад, Фінляндія та Чехія — близько 80%, США -44%, Великобританія — 15%). На запитання «Чи є у Вашій родині мобільний номер, яким постійно користуються кілька членів родини, як альтернативою стаціонарному телефону?» ствердно відповіли 6% респондентів, що проживають як у сільській, так і у міській місцевості. Серед іншого, ми поцікавилися ставленням населення до ініціативи Держспецзвязку щодо розробки мір, які дозволять ідентифікувати абонентів мобільного зв’язку. В цілому лише 14% дорослого населення підтримує обов’язкову ідентифікацію абонентів мобільного зв’язку. Закономірно, що думки користувачів і не користувачі мобільного зв’язку не співпадають. Користувачі мобільного зв’язку вкрай несхвально ставляться до цієї ініціативи — не підтримують її 60%, байдуже — 20%, підтримують 14%. Серед некористувачів найбільш поширене байдуже ставлення — 41%, не підтримують 28%, не мають певної думки 23% і підтримують лише 8%.
Джерело: http://k-z.com.ua/tekhnologii/35241-naselennya-vidmovlyaetsya-vid-statsionarnogo-telefonnogo-zv-yazku-shche-do-pidnyattya-tarifiv