Засновник MacPaw Олександр Косован написав розлогий пост у Facebook, спробувавши пояснити ситуацію з обшуками в його домі та в компанії, які викликали широкий суспільний резонанс.
Якщо дуже коротко, то передісторія виглядає наступним чином:
з 2016 по 2021 рік ТОВ «Макпау Проперті Менеджмент», що входить у групу компаній MacPaw, купила шість земельних ділянок (22,5 га) на березі Канівського водосховища поблизу села Циблі для будівництва бази відпочинку;
Слідство стверджує, що намивом пляжу на березі річки компанія займалася «видобутком корисних копалин» та збільшила берегову лінію, завдавши державі збитків на 12,5 млн грн. Поки що це єдине звинувачення висунуте в адресу Косована та MacPaw.
А ось як цю ситуацію коментує сам Олександр Косован, приводимо його пост повністю:
У продовження нещодавньої епопеї, хочу поділитися нашим досвідом та детальною історією, яка і призвела до ситуації з обшуками. Самі по собі звинувачення в кримінальній справі, з якою до нас прийшли з обшуками, – це лише маленький елемент великої картини, і розглядати виключно цей кейс не достатньо.
Як добре відомо, шлях через хабарі в нашій країні обходиться значно дешевше і він є менш стресовим та затратним по внутрішній енергії. Проте моя принципова позиція – це недопустимий шлях годувати гідру, яка душить нашу країну зсередини.
Після Революції Гідності я прийняв рішення залишатися в Україні та розвивати бізнес тут, незважаючи на всі складнощі. На той момент компанія MacPaw динамічно росла. Усі ми були максимально віддані своїй справі. Створення популярних у світі програм — ментально нелегка справа, яка потребує відновлення та певної свободи для думок і творчості. А я як керівник компанії переймався й іншими питаннями. Наприклад, як створити людям такі умови, щоб вони не думали про еміграцію та були зацікавлені залишатися та працювати в Україні.
У цей час і з’явилася ідея створити таке собі «Містечко MacPaw», яке ми пізніше назвали MacPaw Village, де люди зможуть ефективно відновлювати свої ресурси, де буде територія довіри для обміну думками й ідеями, і де можна буде займатися спортом (як один зі способів відновлення).
У 2015 році я почав активно шукати локацію, де можна було б реалізувати такий проєкт. Основною умовою була можливість виходу до р. Дніпро для занять водними видами спорту у літній період, а також відносно близьке розташування до Києва. Я переглянув дуже багато об’єктів, але до більшості з них були запитання або вони просто не підходили для реалізації проєкту. Потім я побачив інформацію, що на березі Канівського водосховища продаються ділянки, які відповідали б всім нашим внутрішнім вимогам. Ми провели аналіз цих ділянок із доступних нам джерел, і дізналися, що вони не обтяжені ніякими заборонами. Також побачили, що у сусідів цієї ділянки вже є забудови та реєстрація права власності.
Починаючи з 2016-17 року ми підписали декілька договорів купівлі-продажу цих ділянок та декілька договорів суборенди. Компанія придбала ці ділянки за ринковою ціною без договорняків та відкатів. На момент купівлі жодних претензій до ділянок не було. Також не було ніяких розслідувань стосовно їхнього виділення. На час купівлі були постанови слідчих про закриття двох справ, які стосувалися ділянок, але вони були вирішені і закриті у звʼязку із відсутністю складу злочину. Але чомусь уже після того, як ми придбали ділянки, до цих самих фактів вирішили повернутися та почали відкривати кримінальні справи (на даний момент таких чотири і усі виключно з претензіями до MacPaw).
На жаль, це була моя найбільша помилка – інвестувати в землю в Україні, бо далі ми фактично стали заручниками власних інвестицій. Хочу підкреслити, що MacPaw — це ІТ-компанія, яка займається розробкою та розповсюдженням програмного забезпечення. В нашій Групі була створена спеціалізована дочірня компанія — ТОВ «МакПау Проперті Менеджмент», яка нам належить і єдина ціль якої — обслуговування нерухомості, яка використовується нашим бізнесом. Компанія не є системним забудовником чи масовим експлуататором земельних ділянок в Україні, тому, на жаль, про всі підводні камені володіння землею в Україні та реалізації подібних проєктів нам довелося дізнатися на власному гіркому досвіді.
Невдовзі після оформлення договорів, ми почали готувати проєкти й думати про їхню реалізацію. Після купівлі, територія була абсолютно не облагороджена та засмічена, на ній були захаращені та хворі дерева, берег, що обвалювався, та інші проблеми, які й досі є на сусідніх ділянках. Також там не існувало взагалі ніякої інфраструктури. Нам довелося з нуля інвестувати у її розбудову.
Ділянки, які ми купували, були оформленні та офіційно зареєстровані у Державному реєстрі речових прав з цільовим призначенням для індивідуального садівництва та ведення підсобного сільського господарства, що ніяк не забороняло будувати на них садові будиночки та інші споруди, які підпадали під це призначення. З таким призначенням споруди реєструються не тільки навколо наших ділянок, але і по всій Київщині та і Україні. Хто володіє заміськими домами, той прекрасно знає про що йдеться мова.
Ми купували ці ділянки з єдиною метою і від початку говорили про це владі відкрито: створити на території рекреаційний комплекс, де спеціалісти MacPaw зможуть відновлювати ресурси і проводити час зі своїми рідними та друзями. Також у плані проєкту було створення конференц-зали для проведення заходів для IT-спільноти. Ми планували зробити тут місце для обміну досвідом та розвитку, куди можна запрошувати іноземних гостей, і показати, що в Україні створюють проєкти світового масштабу, що точно сприяло би інвестиційному клімату в нашій державі. У разі реалізації такого проєкту це мало бути візитною карткою України.
Одразу після купівлі ми розпочали діалог з органами місцевого самоврядування, щоб отримати рішення про зміну цільового використання землі та мати змогу вільно та в законний спосіб користуватися нашою приватною власністю. На початку, місцева влада без особливих вимог та заперечень йшла нам на зустріч, був прийнятий генеральний план на сесії села Циблі (прикріплюю), до якого включили наші ділянки з рекреаційним призначенням.
Межі прибрежної зони були скориговані до 25 м та межували з обрубаним берегом (перепад був 5-7 м), де ми пізніше побудували та зареєстрували підпірну стіну (берегоукріплююча споруда). Але так як цей процес багатоетапний та повільний, після погодження генерального плану, я прийняв рішення не втрачати час та почати інвестувати у розвиток нашого проєкту. Напевно, це була друга моя найбільша помилка.
Вважаю, що час — це найцінніший ресурс, за який варто боротися. Я вирішив, що стояти на місці декілька років, допоки ми отримаємо всі необхідні процедурні рішення, буде неприпустимою втратою, та почав вкладати кошти в розвиток проєкту, поки паралельно з цим ми робили документацію. Моя особиста філософія: якщо вже щось і будувати, то це повинно бути з душею та використанням передових технологій, досвіду найкращих архітекторів, бо такі проєкти залишатимуться на десятиліття після мене.
Ми почали вкладати кошти в інфраструктуру — провели еклектрику, збудували найпередовішу на той час станцію з очищення стічних вод, збудували надзвичайно ефективну теплостанцію для потреб всього проєкту та побудували перші два будиночки, та деякі інші споруди, які були обмежені поточним цільовим призначенням, встигли зробити багато інших робіт для благоустрою території.
Ми отримали та реалізували проєкт покращення технічного та екологічного стану прибережної зони Канівського водосховища в межах Переяслав-Хмельницького району Київської області, оскільки прибережна зона мала незадовільний екологічний стан мілководної акваторії та прибережних смуг.
Також, побудували 4 км асфальтованої дороги, яку доглядаємо та обслуговуємо цілий рік, та якою користуються всі сусіди з дачного кооперативу. Ми створили робочі місця для місцевих жителів та сплачуємо податки. У команді проєкту є лісники, які доглядають за природою на території, наприклад, доглядають за станом дерев та приймають міри у разі необхідності. Я особисто борюся за кожне окреме дерево, якщо приймається рішення про необхідність спилу хворих дерев.
У той час вже почали ширитися чутки про нашу активність і приваблювати до нас нездорову зацікавленість з боку чиновників.
У 2020 році відбулись вибори місцевого самоврядування, на яких прийшла нова місцева влада та новий голова ОТГ. Одним з його перших кроків стали внесення шкідливих змін до уже раніше прийнятого попередньою владою генерального плану с. Циблі. Можна сказати, що тут пастка, в яку ми потрапили, стала ще глибшою. Деякий час ми намагалися порозумітися з новим головою і навіть мали запевнення, що ось-ось приймуть новий детальний план. Але потім ситуація різко змінилася. Підозрюю, що з’явилася якась «третя сторона», яка руками нового голови почала створювати нам «проблеми».
Новий голова почав вкидати негативні інфоприводи щодо нашої діяльності, ніби ми зливаємо відходи у р. Дніпро, незаконно вирубуємо дерева, незаконно розставляємо паркани, та розповсюджував різні інші наклепи для створення «картинки». Спочатку ми не надавали особливого значення цим фактам, але на жаль, як потім виявилось, це була прелюдія до значно агресивніших дій по «монетизації» потенційних «клієнтів» (тобто нас).
Я намагався особисто пояснити цінність нашого проєкту для громади, що це не просто якась випадкова «забудова». Я був особисто присутній на зборах сільської ради, де ще раз публічно почув безпідставні звинувачення в тому, що ми зливаємо відходи в річку і нас потрібно за це покарати та «розкуркулити». Я наголосив, що це не відповідає дійсності та висловив свою принципову позицію в недопустимості будь-яких корупційних дій, який би тиск на нас не здійснювався. Сільська рада, контрольована головою, прийняла рішення відмовити у розгляді нашого питання, хоча на словах підтримали проєкт та запевнили, що все буде добре.
Далі будь-яка наша комунікація з головою прямо протилежним чином розходилась з тими діями і тиском на нашу компанію, які почали відбуватися. Іншими словами, нас розцінили як цікавих «клієнтів» та спільно з різними представниками влади почали створювати проблеми. Згодом нам довелося відчути на собі весь спектр інструментів тиску на бізнес, доступних владі (окрім хіба що фізичного впливу): тітушки, чорнушні ЗМІ, ботоферми, публічне псування репутації, кримінальні справи, допити, погрози конфіскації активів, перешкоджання діяльності, різні «рішали» зі списком бажань, а тепер вже і обшуки у мене вдома та в нашій компанії. Було видно що хтось перетворив нас в цікавий для себе «інвестпроект» та почав вкидувати значні ресурси в усю цю активність.
Наступним гучним дзвіночком став мій допит у прокурора в м. Бориспіль, де прокурор у моїй присутності та в присутності мого юриста заявив, що «в принципі до мене, як до законного покупця ділянок питань немає, але є питання до попередніх рішень по нашим ділянкам, тому ми у вас їх відберемо, але до вас питань немає». Сказати, що я був шокований цією заявою — це нічого не сказати. Ця заява суперечить нашим законним конституційним правам на приватну власність. Якщо навіть ці права не виконуються, можна ставити хрест на майбутньому України та будь-яких інвестиціях у країну.
Паралельно з цим наші ділянки якимось чином «обросли» по периметру новими ділянками, які з’явилися в реєстрі і впритул межували та обмежували доступ до нашої власності. Нас почали шантажувати тим, що якщо ми не придбаємо ці сусідні ділянки, то їх віддадуть під якусь «свиноферму» і нам життя не буде. Це дійсно було великим ризиком для проєкту, і ми були вимушені погодитися на угоду. Так наші 10 га перетворилися в 22 га.
Як виявилось потім, ці ділянки були виділені якимось конкуруючим місцевим угрупуванням з Циблівською сількою радою і скоріш за все саме вони стали тригером для великого конфлікту, бо ми купили не у «тих». Тобто у нас в країні існують можливості робити із землею що завгодно, коли знаєш потрібних людей?
Для нас як інвесторів це дико та не зрозуміло. Якщо є законні методи купівлі, є публічні реєстри, то чому ці зміни може вносити будь-хто і будь-як? При цьому законний покупець лишається повністю безправним та не захищеним.
Далі проблеми почали набирати обертів, і всі наші намагання закінчити наш проєкт у правовій площині лишалися безуспішними через абсолютну залежність від єдиної особи чи органу місцевого самоврядування, який може приймати рішення. Фактично ми стали заручниками органів місцевого самоврядування та наших інвестицій, які на той момент вже були на рівні десятків мільйонів доларів.
У червні 2021 року ми познайомились з таким явищем, як «тітушки», натовп замовних спортсменів-хуліганів в супроводі оператора увірвалися на наші ділянки та намагалися вчинити погроми та провокації. На щастя для нас, дуже швидко відреагувала місцева поліція, яка прибула на місце події та охолодила наміри гостей.
Звичайно, що цей візит не був випадковістю, а матеріали провокацій, які згенерували замовні гості, розійшлися чорнушними помийками та були розповсюджені ботофермами. Цей інцидент сам по собі вже свідчив, що у наших проблем з’явився інвестор-замовник.
Наступним інцидентом були замовні псевдоактивісти зі СтопКор, які також спочатку увірвалися на наші ділянки, а потім почали намагатися проникнути до нас в офіс в Києві. Зроблені матеріали також розійшлися у соцмережах та завдали нам значної репутаційної шкоди. По всім цим інцидентам ми зверталися в правоохоронні органи, але до сих пір не отримали ніяких рішень, ну бо є важливіші справи…
У вересні 2021 року ми отримали інформацію про відкриття ще декількох кримінальних справ. Єдиний спосіб захиститися у межах закону було системно та планомірно відбивати ці атаки та посилювати оборону. Ситуація активно розвивалася до повномасштабного вторгнення росії, потім на деякий час притихла, поки окупант був під Києвом. Але як тільки зовнішня загроза дещо відступила, відразу поновилися атаки внутрішніх ворогів. Для мене особисто це надзвичайно демотивуючий фактор, ну як так, під час війни ви продовжуєте свої чорні справи??? Це абсолютний безлад, і він не повинен мати шансів на успіх, а всі причетні повинні бути притягнуті до відповідальності за створення злочинного угрупування, яке наживається на всіх нас, громадянах України!
Уже в 2022 році суд за клопотанням прокурора виніс рішення про арешт земельних ділянок із забороною користування. При поданні клопотання прокурор посилався, що MacPaw обмежує вільний доступ до берегової лінії водойми, що не відповідає дійсності. Безперешкодний доступ до водойми мають всі громадяни. Наш паркан та охорона розташовані виключно по периметру приватної території і не перешкоджають доступу до пляжної зони. Таким чином, за клопотанням прокурора фактично нас було позбавлено можливості користуватися вказаною землею. У подальшому таке рішення було скасовано.
Зараз розслідуються ознаки того, що виділення цих земельних ділянок було актом змови службових осіб. Також розслідується факт того, що ці посадові особи організували протиправний механізм виведення з державної власності земельної ділянки лісового фонду на території Київської області в порушення вимог земельного законодавства, а також обставини, що ніби MacPaw при організації укріплення берегової лінії нанесла збитки екології на мільйони гривень. Але у всіх цих кримінальних провадженнях одна мета (і можливо, замовник) – це, на мою думку, віджати цікавий актив або подоїти багатого клієнта, який потрапив у пастку.
Недавні обшуки стали кульмінацією всіх дій, але явно не останнім кроком, який планувався. Такий метод — це абсолютно надмірні заходи у кримінальному провадженні, тим більше, що ми були готові надати доступ до всіх запитуваних документів. Проте така міра зазвичай чудово працює, якщо є задача вчинити додатковий тиск на бізнес та заблокувати його роботу для досягнення якоїсь іншої мети. Бо хіба складно отримати ухвалу суду на проведення обшуків? Звичайна справа у довоєнній Україні…
Я ще раз хочу наголосити на тому, що позиція компанії непохитна: ми не збираємося давати хабарів і не будемо брати участь у корупційних схемах посадовців. Ми готові вирішувати всі аргументовані претензії виключно в правовому полі. Щодо хабарів я налаштований радикально і абсолютно не готовий грати за правилами злодіїв та корупціонерів, які використовують своє положення для власного збагачення, вибіркового правосуддя або індульгенцій. І як результат, для шкоди майбутньому нашої країни, бо такі кейси відбуваються майже щодня, навіть під час повномасштабної війни!
Я особисто та моя команда вже витратили надто багато енергії та часу на протидію свавіллю чиновників. Цей час ми могли б інвестувати у розвиток проєкту та основного бізнесу, але замість цього загрузли в судових справах та проблемах, які створювали чиновники. Помножте цей час на десятки тисяч бізнесів, які опинилися у такій самій ситуації, і ви зрозумієте, чому за рівнем розвитку Україна все ще перебуває далеко внизу світових рейтингів!
Ми особисто зацікавлені у швидкому та обʼєктивному розслідуванні усіх можливих фактів будь-яких порушень законодавства та завжди готові надавати наявну інформацію та документи. При цьому, більше за все шокує, що після оприлюднення інформації про проведені обшуки, прокурори виправдовуючись, через свої офіційні джерела, повідомляють недостовірну інформацію, що ніби підставою для проведення цих обшуків є ненадання нами відповіді на запит «правоохоронців».
Це є відвертою брехнею, оскільки жодних запитів MacPaw не отримувало, і навіть після отримання такої інформації на прохання надати такий запит – його надано не було. Необхідність вилучення у мене компʼютера, а також проведення обшуку на робочих місцях ІТ-спеціалістів MacPaw, намагаються виправдати наявністю там бухгалтерської документації. Такі закиди є безглуздими, так як доступ до фінансових документів слідчі отримали попередньо у банківській установі, а бухгалтерські послуги MacPaw надають сторонні компанії.
Я не хочу думати, що те, з чого я почав цей пост, виявиться помилкою. Сподіваюся, що кейс MacPaw стане прецедентом і призведе до позитивних змін у країні, а свавілля чиновників назавжди залишиться у історії!
